Національна Спілка Письменників
# # # # # #
 Письменницький довідник  
ПОДІЇ:

В ім`я майбутнього
Дата публікації: 01.01.2008

В ім'я майбутнього 

 


            6-8 грудня в далекому від Києва місті Кошаліні, що на північному заході Польщі, відбувся Перший польсько-український літературний семінар „Література на межі століть і великих суспільно-політичних змін в Україні та Польщі”. Слід зазначити, господарі добре підготувалися до цього заходу, в якому з польської сторони взяли участь першорядні письменники: голова Спілки польських літераторів Марек Вавжкевич, знаний поет і перекладач- україніст Богдан Задура, вірші якого неодноразово друкувались у нас на сторінках „Всесвіту” та різних поетичних антологій, а нещодавно вийшли в світ окремою книгою, а також відомі поети й літературознавці Лешек Жулинський, Міхал Ягелло, Анджей Вашкевич і, звичайно, справжній класик сучасної польської літератури, автор перекладених в Україні книг „Кедрові горіхи”, „Блукаючі вогні”, „Шторм”, „Час, хлопці, додому” й нарешті „Сибіріада польська”, кавалер Ордена Ярослава Мудрого Збігнев Доміно.


         До речі, польські учасники семінару, так само, як і українські, діставалися до Кошаліна з Варшави електричкою через пів-Польщі. А проте задум організаторів, серед яких, окрім Спілки польських літераторів, були Гданьська вища гуманітарна школа та Балтійська вища гуманітарна школа в Кошаліні (в залі якої у присутності студентів і відбувався семінар), - виявився напрочуд вдалим. Адже така далека поїздка дала змогу одне із засідань семінару провести на виїзді – перед викладачами та учнями українського ліцею містечка Білий Бір. Та поїздка, мабуть, запам?яталась і українським, і польським письменникам чи не найбільше: і три прапори – України, Польщі та Європейського Союзу – перед будівлею ліцею, і пам?ятник Тарасові Шевченку, а головне – учні, які тут, на Західному Помор?ї, плекають мову та культуру батьків-українців і водночас є вже громадянами вільної об?єднаної Європи.


            Зустріч у ліцеї вилилася у своєрідний відкритий урок – і то не лише літератури, а й громадянської позиції, - що його разом із польськими колегами дали члени української делегації: секретар Ради НСПУ Анатолій Крим, письменники Валерій Гужва, Сергій Борщевський, Анатолій Мойсієнко.



            Зворушливою подією в рамках семінару став і творчий вечір поета-пісняра Ришарда Улицького з нагоди 30-ліття його чи  не найвідомішого твору – пісні „Кольорові ярмарки” та 45-ліття творчої діяльності. А що відлік творчої діяльності на загал ведеться в роках, а не в конкретних датах, цілком слушним є припущення, що й цей вечір не випадково, а з доброго наміру самого пана Улицького (котрий разом із дружиною Марією, редактором часопису „Місячник” активно долучився до організації семінару) було проведено саме під час перебування у Кошаліні письменників з України.



            Загалом семінар, який став першою після багаторічної перерви зустріччю українських і польських письменників на рівні офіційних делегацій творчих спілок, підтвердив один незаперечний факт: бажання співпрацювати. Відповідну угоду підписали 9 грудня Марек Вавжкевич та Анатолій Крим. Наступний, Другий семінар, передбачається провести вже в Україні.



Сумне і радісне – поруч...
Дата публікації: 06.02.2008

Володимир Захожий  Цими днями відзначає свій ювілей член Національної спілки письменників України Володимир Захожий – великий подвижник українського слова, невтомний пропагандист національної справи; людина, для якої ніколи слово не розходилося із ділом. Упродовж багатьох років він організовував виступи письменників перед жителями України. Надранніми ранками і пізніми вечорами, у спеку і стужу стелилися доріжки письменницьких виступів, будили у людських душах пагони добра, честі і справедливості. Україна поставала з-під гніту тоталітарного тиску, з-під навали ворожої комуністичної орди блискучими спалахами письменницького слова, яка завжди стояло на обороні душі народної. Пробуджувався народ, ясніла його душа... І прийшов час, і стрепенулося вкотре людське сумління, пробуджене високим словом, і люди вийшли на Майдани, і восторжествувала одвічна справедливість: з найглибших глибин озвалася народна душа покликом вічного революціонера, який є «дух, що тіло рве до бою». А письменники – ті, що були предтечею нової Української держави, і далі торують свої доріжки до людських осель. І далі живуть надіями та мріями народними – вони несуть у своїх долонях палахкий вогник українського слова. І серед них – письменник Володимир Захожий, який невтомно трудиться на ниві українського письменства.У часи, коли світ воскресає Великодніми колядками, коли люди пильно вдивляються у світло Вифлеємської зорі, а пастушки складають рученьки до молитви, містечко Шепетівка, що у Хмельницькій області, врочистими думками згадує свого славного земляка Володимира Захожого, який тут народився. А Львів пишається своїм мудрим трударем, своїм невтомним подвижником письменницького слова, раює у іскристих звуках і барвах його дотепів, у його іскрометній живучій енергій, у його невтомній любові до світу і людей.    Сумне і радісне – поруч...Після прочитання книги Володимира Захожого „Допоки ще горить моя свіча” (Львів: Сполом, 2003).(Спроба нерецензії) 


            Друже... Знаєш, що я відчула цієї ночі?



            Голос свічі...



            Вона – чекала свого часу. Не зігріта вогником, вона була самотня і розгублена. Віяло перехресними вітрами епохи. Так одиноко було свічечці – під бурями, вітрами, спалахами блискавок. Вона – сама могла бути блискавкою. Сильною і навіть жорстокою, але понад усе любила тишу коханих долонь, котрі тримали б її трепетно і ніжно. А вона тоді б – просто горіла у цих долонях. І раділа від того, що віддає тепло цим одним-однісіньким пальчикам, втомленим щоденною суєтою. Пальці зігріються її полум\'ям... і навіть не згадають про неї, кваплячись подолати чергову вершину. Не важить яку... Вони торжествуватимуть і тріумфуватимуть.



Тільки на мізинному пальчикові, біля нігтика, залишаться змертвілі сльози свічі у вигляді воскових горбиків. Їх акуратно підчистять перочинним ножиком, або великим інкрустованим мисливським ножем. Яка різниця? Від того болітиме не менше. Навіть не забуття, а ота байдужість. Зверхність.



Та свічечка навчилася давати раду зі своїм болем. Вона бачила отой театр людського дійства, у якому поруч – сум і радість, торжество і лицемірство, улесливість і байдужість, щирість і безоборонність. „З журбою радість обнялась...” Сумне і радісне – поруч. Як смерть і народження... Як згасання і розквіт...



Тому свічечка відчайдушно трималася тонюсіньким станом за металевий підсвічник. Він боляче колов їй стан – було незручно і непривабливо. Як би їй хотілося, аби той, хто запалив її, тримав  у своїх долонях ніжно-преніжно. Як би вона тоді сяяла. Як би вона тоді горіла – не згоряла... А натомість – цей металевий, хоч і вишукано інкрустований, підсвічник з металевими зеленуватими зигзагами. Та долю не вибирають. І епохи, у якій живуть, І рук, які тебе запалять. Хоча... „Хай благословенні будуть долоні, котрі подарували мені вогонь, а отже – життя...”- подумки народжувалося у серці свічечки.



Назавтра скажуть, що вона горіла не так, як заведено біля олтаря творчості. Ніби хтось знає, як воно має бути правильно. Назавтра скажуть, що вона вискочка чи ще там щось подібне... Що вона згоріла зненацька; а могла би довго-довго тліти, якби не вибухала такими іскрами вогненними, від яких небеса дивувалися.



Але це буде завтра. А сьогодні – за театром лаштунків і масок,  палає полум\'я слова. Назавтра свічечка продовжуватиме горіти. Невидимо. І будуть ті, які відчуватимуть цей вогонь. І тішитимуться ним. А дехто ітиме з порожніми очима і думатиме: „Чого мрійливо усміхаються ці дивакуваті перехожі?”



Чому я так розмірковую довго про образ свічі, бо саме вона прикрашає обкладинку книжки Володимира Захожого „Допоки ще горить моя свіча”. А за нею – людські обличчя у масках радості і смутку. І підсвічник – через цілу сторінку. Важкий, масивний. Як перст Божий чи людський; а, може, власне сумління; яке має найвище право бути суддею для кожного із нас. Ці мотиви є естетичним кредом книги письменника Володимира Захожого.



А книга – новаторська. За побудовою. Схожа, на перший погляд, на салат-олів\'є, у який накидано все, що є у хаті; аби почастувати гостей. Накидано щиро, приправлено смачно, подано – з радісною усмішкою.



Так я завжди роблю, коли не встигаю щось приготувати: скидаю все докупи – і виходить класно! А хіба не я говорю постійно своїм студентам, що є загальні закони, яким підкоряються закони сусп��льні, філософські, психологічні, моральні і... особистісні. Письменник Володимир Захожий наповнив традиційні форми еклектичною і досить несподіваною композицією. Як на добрій гостині, тут урочиста гармонія гіркого, пісного, солоного і солодкого... Спробували б ви побувати на гостині, де подавали лишень солодке, або – солоне... Були, скажете... Але нудно і прісно. А нам – аби з розмахом. Веселенько! Багатенько! Всякого, різного, смачного...



Можливо, далися взнаки моменти біографії Володимира Захожого; коли „на щастя недовго, проціджував думки пишучого люду, і коли лисі парткомівці „розносили” за недостатньо вірнопіддане редагування заводських газет”. Таким чином, можливо ще тоді народилася потреба протесту як вияву дії, як необхідності чину. Протесту як вияву власної думки, як необхідності усвідомлення „бути”.



Отож, книжка складається із трьох найважливіших частин: політично-філософська поезія, у якій правдиво у поетичній формі осмислюється наш сьогоднішній; сатиричні поезії, домінуючою темою яких стало дослідження людських взаємин і поетичні портрети людей, які близькі автору. Обрамлення філософсько-політичне (перша частина) і сатиричне (остання частина) – як плюс і мінус, як діаметральні протилежності людського буття.



І посередині – щирий і непідробний біль людського серця. Розповіді про людей, яких немає з нами у цьому світі, життєва стежина яких перейшла у потойбічний вимір людського буття. І тоді автор знімає маску – він стоїть, неприкритий і неприхований, зі своїм болем і смутком, з щирими сльозами на очах. Бо як пережити біль відходу? Лишень научитися жити із цим болем? Бо хіба література – не подорожник на рани тих, хто залишився. І хіба добре слово про тих, що відлетіли у позаобрійні світи білими лебедями, голубами, синичками – єдине, що ми можемо зробити для них і для нас. Для нашого осмислення і для їхнього очищення. Розповіді про них – це тривання нашого життя.



Так поєднується біль епохи і страждання конкретної людини. Бо епоха достойна лише та, котра навчиться бачити кожну людину, відчувати її душу і серце. Тому такий публіцистичний струмінь у поетичних творах має своє майбутнє і своє філософсько-психологічне обґрунтування.



Сьогодні є ми. Завтра –



тільки час.



Над нами весни,



осені і зими.



Над нами – бусол



і джмелиний бас



 і світ любові



вічно невгасимий. (с.102)


Біль епохи – наскрізна тема книжки Володимира Захожого. І про що б він не писав – чи про смішне, чи про трагічне – у його словах живе отой вогонь свічі, який освітлює епоху, її проминальну непроминальність, її чистоту і суєтність, її святочність і буденність, її вічний рух і рутинну закостенілість. Але над тим усим – святе і одвічне право „Бути...” Бо доки горять свіча слова – народ нездоланний. 


Марія Якубовська




Постанова
Дата публікації: 09.03.2008

Про присудження Національної премії України 
імені Тараса Шевченка 2008 р. 
м. Київ 21 лютого 2008 року. 

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка 

п о с т а н о в л я є: 

1. Затвердити протокол лічильної комісії Комітету з підрахунку голосів та підбиття результатів таємного голосування творів і робіт, допущених до третього туру конкурсу на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2008 року. 

2. Присудити Національну премію України імені Тараса Шевченка 2008 року за твори і роботи, які набрали ¾ і більше голосів присутніх на засіданні членів Комітету, таким літераторам і митцям: 

 
Голоті Любові Василівні, письменниці – за роман «Епізодична пам′ять»; 

Дзекуну Олександру Івановичу, режисерові-постановнику, Петріву Володимиру Юліановичу, акторові – за виставу «Берестечко» Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру; 

Ляшенку Геннадію Івановичу, композиторові – за кантати «Містерія тиші» та “Вітражі й пейзажі” для хору a cappella на вірші Тараса Шевченка і Богдана – Ігора Антонича; 

Малахову Віталію Юхимовичу, режисерові-постановнику, Бенюку Богдану Михайловичу, акторові, Сумській Наталії В’ячеславівні, актрисі – за виставу «Про мишей та людей» театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв»; 

Перебийносу Петру Мусійовичу, поетові – за збірку поезій «Пшеничний годинник»; 

Селянській Вірі Остапівні (Вірі Вовк), письменниці, громадянці Бразилії – за книги «Сьома печать», «Ромен-зілля» та переклади творів української літератури португальською мовою; 

Сідаку Василю Васильовичу, майстрові народного мистецтва – за серію дерев’яної скульптури; 

Ткачуку Михайлу Петровичу, кінорежисерові – за документальний серіал «Загадка Норильського повстання» (про опір українських політв’язнів у таборах Гулагу); 

Франчуку Валерію Олександровичу, художникові – за цикл живописних творів «Розгойдані дзвони пам′яті», присвячений жертвам Голодоморів в Україні; 
Якимцю Володимиру Ярославовичу, Нудику Ярославу Володимировичу, Богачу Богдану Михайловичу, Капралю Андрію Мироновичу, Шавалі Андрію Михайловичу, Турянину Роману Федоровичу, виконавцям вокальної формації «Піккардійська терція» – за концертні програми 2003 – 2006 років.  

Постанова прийнята одноголосно. 

Голова Комітету Р.М. Лубківський



Анонс на жовтень 2007 року
Дата публікації: 1.10.2007

Будинок письменників України

 

   
2вівторок «Молодий вівторок». «Комерційне» і «вічне» в літературі. Веде Анна Багряна. Початок о 17 годині.  
     
     
     

   
9вівторок 

Заняття студії «Перехрестя». Веде Вікторія Осташ. Початок о 17 годині. Презентація книги Юрія Рудницького «Ієремія Вишневецький: спроба реабілітації». Веде Анна Багряна. Початок о 17 годині. 

 
10середа   Клуб бібліотекарів. Веде Микола Сом. Початок об 11 годині. Творче об’єднання сатириків та гумористів КО НСПУ. Веде Гриць Гайовий. Початок о 17 годині. «П’єси» Моріса Метерлінка в перекладі Дмитра Чистяка. Ведуть Дмитро Чередниченко і Лариса Копань. Початок о 17 годині.  
     
12п’ятниця

Літературно-мистецький вечір до 100-ліття Василя Мисика. Веде Іван Драч. Початок �� 16 годині.

 
 15понеділок 

 Засідання літературного об’єднання «Восход» при раді російської літератури НСПУ. Веде Василь Дробот. Початок о 16 годині.

 Творчий вечір Михайла Сидоржевського. Презентація книги «Туга за свободою». Веде Іван Андрусяк. Початок о 18 годині. 

 
16вівторок

Творче об’єднання пригодників та фантастів. Знайомтеся: новий український фантастичний журнал. Доповідає Тимур Литовченко. Веде Микола Славинський. Початок о 17 годині. 

 
 17середа

 Студія драматургічної майстерності. Веде Василь Фольварочний. Початок о 17 годині. 

 
 18четвер  

 Заняття літературного об’єднання «Радосинь». Веде Дмитро Чередниченко. Початок об 11 годині. Рік Казахстану в Україні. Презентація книг Нурсултана Назарбаєва «Політика миру і злагоди» та «Казахстанський шлях». Веде Володимир Яворівський. Початок о 15.30. 

 
19п’ятниця

Творчий вечір Василя Стефака («По той бік ночі»), Марії Якубовської («У дзеркалі слова», «А ти мені – тривога між причасть», «Твоїм будущим душу я тривожу») та Оксани Думанської («Графиня з Куткора», «Іван Тиктор. Талан і талант», «Романи на одну ніч»). Участь у вечорі бере заслужений артист України Григорій Шумейко. Веде Михайло Слабошпицький. Початок о 16 годині. 

 
22понеділок

Ювілей журналу «Ренесанс». Ведуть Алла Потапова і Віктор Шлапак. Початок о 17 годині. 

 
23вівторок

Творче об’єднання «Оратанія». Презентація книги Олексія Губка та Юрія Руденка «Українська козацька педагогіка». Веде Сергій Плачинда. Початок о 17 годині.

 
 24середа

 Клуб співаної поезії. Ведуть Едуард Драч і Микола Підгорний. Початок о 17 годині. 

 
25четвер Творче об’єднання публіцистів. Веде Михайло Сидоржевський. Початок о 17 годині.  
     
     
     
     
     
     
     
     


Мозаїка дорожніх зустрічей
Дата публікації: 1.10.2007

Дерева, які називаються „ребека”... 

Василю Довжику...

 Нас час не квапить – кола по воді

Пливуть врочисто, чисто, незрадливо.

І світять верби змореній воді

Цим незрівнянним, неповторним дивом.

І плине час, крізь серце плине час.

І молоко із глечика на душу.

І дотик слова. Слово – яка наказ,

Яким пливти крізь безмір віку мушу.

І шемрання, і легіт, і печаль.

І павутина днів моїх мінливих.

І сніг летить – і як його нам жаль,

Бо холодно йому в космічних зливах.

До скронь тулюсь холодного дощу,

І міряю на сіль густу епоху.

Хто зронить кривду слову – не прощу,

Бо не простить цього мені епоха. 

 

            Був вечір. Холодний київський вечір. Такий – яких тисячі, чи сотні. Коли залишаєшся сам на сам із порожнечею – відстанню до поїзда. Коли всі заклопотані вселенськими ідеями і невідворотними справами. І тільки дві замерзлих синички на білій гілляці дивуються із мерехтіння першого снігу і відблиску сонячної печалі на діамантових галузках. І – раптом через мерехтіння снігу – чиєсь „добривечір” несподівано розколе снігову тишу.

Тримаюся за несподіване рученятко слова, як за галузку померхлого снігу. Щедра відкритість усмішки Василя Довжика – і розмова, розмова, розмова – в унісон вітрові чи мерехтінню вечірніх ліхтарів. Є отой прилисток для душі – де можна зігріти душу, де можна досхочу напитися чаю, де у тиші вечірніми сходами лунають кроки Валерія Герасимчука.

Осідають пахощі хвої і тонка ниточка розмови виблискує несподіваним мерехтінням. Якось би запам'ятати цю мить і цю розповідь Василя Довжика: про дерева біля приміщення Нашої Спілки на Баковій, 2; на яких покояться замерзлі синички, що їх садив світлої пам'яті Володимир П’янов; і про таємничі назви дерева „ребека”, які треба конче запам'ятати, бо ніде в Україні більше таких немає, лишень на подвір’ї Нашої Спілки; і про те, що Ніна Гнатюк не відповідає на погуки мобільного телефону; і про чийсь літературний вечір, який відбувся нещодавно...

Кутаюся ув оксамитове шемрання голосу Василя. Подумки вклоняюся пам'яті Володимира П’янова  бо бачу, як тужать своїм погойдуванням у такт вітру деревцята, що були благословенні на світ його долонями, як поскрипують тужавим гіллям – бо, може, це його душечка черкає їх своїми крильцятами.

Василь Довжик – це письменник, який поєднав рідкісний дар письменника та актора.  Артист у слові, духовний відчитувач акторського дійства. І оте глибинне, ще праруське, відчуття звуку живе у його мовленні тонкою мембраною.

 І несподівано зринають у пам'яті невідомі акорди кіно, у якому древній русич, підперезаний крайкою, у сорочці на випуск, п’є із глечика густе молоко, яке збігає по його бороді, пазусі пахучими горошинами. П’є так смачно, як я нинішню розмову у прихистку дивовижного вечора.

Дві синички скльовують крихти хлібця із наших долонь.  Либонь, десь хлібець є і смачніший, але ніхто не віддаватиме його із такою переповненою щедрістю. Їхні дзьобики покусують мої пальчики, паморозь опадає на волосся. Щось тримає нас біля цієї оселі із промовистою назвою  – „Наша Спілка”. Очевидно, це дерева із промовистими назвами „ребека”. І душі тих, які є для них оберегами.

Калейдоскоп оповідей, як хрущі на вишнях Шевченкових. Шемрають і туркочуть. Десь поруч Іван Перепеляк із великою здатністю відкрити людям апостольські вчення. А на якийсь час задумується, чи потрібне людям це вчення. І в найбільший момент сумніву: Василько скрушно хитає головою. Людство ще доросте до великих відкриттів – як доростають до грози травневі дерева.

...Закарпатський коньяк у бурштинових келішках і зойків вагонних коліс, і десь іздалеку скрип сільського воза і дядько із віжками: „Гаття! Ксобі!”

І треба кермувати поміж засніженими деревами, поміж синиччиним дзібонінням, поміж скрипом вагонних коліс, поміж деревця тами, які називаються так рідкісно „Ре бека”, поміж заметами пам’яті і вічності,  поміж вічною круговертю днів,  поміж прощальною усмішкою Володимира П’янова і печальним помахом його руки. І веслуєш поміж стукотом вагонних коліс, і незборимим бажанням зупинити мить, яка стрімко летить поміж пальцями ручаями весняних дзюркотливих струмків.  

І бажання відчуття розмови – сильніше від розмови. Бо отой сільський дядько і�� одною-єдиною порадою гвіздком закарбовується у пам'яті. Чи не з нього Ти, Васильку, витворив отой колорит лебединої зграї безсмертного Василя Земляка. Ти сам схожий на довгоногого журавля, що стовбичить біля мого вагона, накриваючи своїми крилами.

Мені вже не холодно у цьому перемерзлому місті. Пахне м’ятою і чебрецями, і духом сосни, мені услід кивають долонями дерева Володимира П’янова. А ще – Іван Перепеляк, від якого струменить енергійна впевненість і молодече геройство. Либонь, князь Ігор таки мандрував Харківщиною, як і Грицько Сковорода, аби вручити свої безсмертні жезли небу і зіркам.

Так давно чекає мене Слобожанщина помахом руки шкільної товаришки Люби Лемешук. І її довірливе: „Напиши, коли приїдеш, я зустрічати вийду... Квартира відремонтована, тебе чекає...”

І чомусь зринають у пам'яті похоронні вінки: то вперше я бачу так багато людей і вінків, що пахнуть хвоєю, як на новоріччя. І мама тримає мою долоньку, і я не розумію, чому це Люба плаче над ящиком, замаяним квітами. І дзвенить голос моєї мами: „Аби пам’ятала, як батька Любиного ховали...” Я ще не знаю, що ховати можна не лише половину смоктальної цукерки – „на потім”; кусочок білого хлібця для киці і шматочок кольорової тканини для саморобної Любиної ляльки...

Слово ”ховати”  тепер віє для мене холодом.

І Люба сьогодні так далеко від мене, так відсторонено. А я тулюся до маминої долоні переляканим горобеням. А тепер ні до кого тулитися. Хіба що до цієї розмови і до стукоту вагонних коліс, і до синиччиного жебоніння, і...

        Іди за мною, – Іван Миколайчик виринає несподівано із непам’яті, пам’яті, як виринають зимові дерева в холодному надвечір’ї. Так кликав він за собою Василя Довжика – і той поклик вирізьблюється у тиші зимового вечора окрайцем зоряного сяйва.

        Що він вкладав у свої слова...– задумано говорить Василько і по лелечому вдивляється у сувої своєї пам’яті.

        Івана я зустрів на сходинках метро. У довгому шкіряному плащі... Він кликав мене із собою: „Іди за мною...”

Чи важко іти Миколайчуковими слідами? Запитайте у дерев із дивними назвами „ребека”; у втомленої синички, що вдячно лоскоче мої пальчики своїм дзьобиком, у Василевого голосу, який так багато знає про наш час і нашу літературу; а ще більше – відчуває.

Марія Якубовська



"А в душі - весна"
Дата публікації: 1.10.2007

"А в душі - весна"

Нотатки з ювілейного вечора Олекси Ющенка

          Якщо надворі вересень, а в душі – весна, якщо на вулиці хмарно й холодно, а на серці – сонячно й тепло, якщо це вихідний день і від телепрограм розбігаються очі, а в колонному залі Національної філармонії України ім. М.В.Лисенка немає вільного місця – значить, ви на творчому вечорі справжнього поета!

   Це відчуття заволоділо, напевно, усіма, хто прийшов 16 вересня до філармонії вшанувати патріарха української літератури Олексу Ющенка, який зовсім нещодавно – 2 серпня – відсвяткував свій 90-літній ювілей.

   Відкриваючи літературно-мистецький вечір поета, Петро Осадчук зачитав текст вітання митцеві від Президента України Віктора Ющенка, а потім сказав:  

   – До свого високоліття Олекса Якович прийшов з великим набутком. Він автор понад сорока поетичних книг, десяти збірок творів для дітей, не однієї збірки сатири і гумору. Окремими книгами виходили його пісні, етюди, нариси, спогади… Почав письменник друкувати свої твори ще в 1938 році, тобто майже 70 літ тому. А які промовисті назви у цих книг! «До рідної землі», «Джерела», «Шевченко йде по світу», «Материне сонце», «Сповідь», «Слово до друзів», «В пам’яті моїй», «Україно, серце моє», «Прозріння», «Зоря Миколи Хвильового»… Краса людської душі і рідного краю – то і є краса багатожанрової, заснованої на кращих традиціях української літератури творчості Олекси Ющенка, універсальної творчості, що завжди була з народом і служила українському народові, незалежно від ідеологічних віянь і тоталітарного режиму «на нашій – не своїй землі».   

      Майже півстоліття тому О.Ющенко видав книгу вибраних творів з передмовою М.Т.Рильського. Живий класик високо оцінив творчість ще молодого поета, а завершив свою передмову так: «В дні війни написав Олекса невелику, повиту цілком зрозумілим сумом «Пісню полонянки», що починається такими словами: 

Ховається сонце, згасає проміння,

Чорніє ясний небокрай…

На душу, на серце звалилось каміння,

Прощай, Україно, прощай. 

   Цей вірш був переданий радіостанцією ім.. Шевченка в Саратові на окуповану територію України. Незабаром його було записано як пісню з народною мелодією в двох варіантах – у Чернігівській області і над далеким Одером, де виконували її радянські воїни.   

      Коли поет знаходить собі такого композитора, як народ, то він може з цілковитим правом вважати себе щасливим».       

      І це справді так. Поет справді може вважати себе щасливим. Адже вітали прихід О.Ющенка в літературу, окрім М.Рильського, П.Тичина і А.Малишко, рекомендацію до Спілки письменників давав йому в далекому 1944 році В.Сосюра, а свої прекрасні пісні, які співав весь народ, Олекса Якович писав з такими відомими композиторами як П.Майборода, Л.Ревуцький, А.Кос-Анатольський, Р.Савицький…       

   Певно, є щось символічне в тому, що на порозі свого високоліття Олекса Якович видав нову поетичну книжку «А в душі – весна», тоді як на початку його творчого шляху у нього була збірка «Моя весна». Отже, весна поезії в житті О.Ющенка триває, і в ній торжествує український дух – той, «що тіло рве до бою», як писав І.Франко.    

     Творчість Олекси Ющенка високо поцінована і в нас, і за межами рідної землі. Він – заслужений діяч мистецтв України, заслужений працівник ��ультури Білорусі, лауреат літературних премій імені Павла Тичини, Миколи Хвильового, Олександра Олеся, Михайла Коцюбинського… А ще він має найціннішу для митця нагороду – всенародне визнання.

     Про це і про багато чого іншого говорили на вечорі народний артист України Анатолій Мокренко, заслужений працівник культури Василь Неволов, заслужений артист України Борис Лобода, заслужений діяч мистецтв Василь Довжик, секретар Ради НСПУ Анна Багряна, письменники Дмитро Міщенко, Микола Сом, Володимир Мордань, Григорій Гайовий, Антонія Цвіт, Микола Гриценко, кобзарі Ярослав Чорногуз, Микола Мошик, Степан Щербак, заступник голови Недригайлівської райдержадміністрації Геннадій Антоненко, голова райради Микола Стрижко, односельці письменника Ірина Весько, Паша Іванченко, Микола Порохненко, інші земляки, які приїхали з Сумщини пошанувати ювіляра.

     У цей справді святковий вечір зі сцени Національної філармонії звучали пісні на слова Олекси Ющенка і народні пісні, лунали рядки його глибоко ліричних і пристрасних поезій у виконанні акторів. І як уже багато років, одягнений у рідну українську вишиванку, чарував присутніх читанням власних творів сам Олекса Якович – сивий і мудрий, щирий і добрий, невтомний і молодий! 

 Валерій ГЕРАСИМЧУК.



Звернення учасників Міжнародного письменницького форуму "Слово без кордонів" до Президента Грузії Михайла Саакашвілі
Дата публікації: 10.10.2007

                       

ПРЕЗИДЕНТУ ГРУЗИИ                                      Михаилу СААКАШВИЛИ

ПРАВИТЕЛЬСТВУ ГРУЗИИ 

     Мы, участники Международного писательского форума «Слово без границ», представители пятнадцати литератур Европы и Азии, выражаем свою озабоченность в связи с ситуацией, сложившейся в отношении Союза писателей Грузии. 

     Мы считаем противоестественным явлением, когда власти страны, декларирующие на весь мир свою приверженность демократическим ценностям, грубо нарушают права общественной организации, объединяющей в своих рядах цвет национальной литературы. 

    Насильственный захват силовиками 21 августа 2007 года здания Союза писателей в Тбилиси может негативно сказаться на репутации Грузии, как демократического государства. 

     Мы убеждены, что подобные действия играют на руку тем силам в Грузии и за ее пределами, которые не заинтересованы в поступательном демократическом развитии страны. 

      Мы призываем власти Грузии вернуть здание по улице    Мачабели, 13 в городе Тбилиси его законному владельцу — Союзу писателей Грузии. Такое решение будет с удовлетворением воспринято международной писательской общественностью. 

          г. Киев12 октября 2007 г.                                



… і Гранословіє пошли
Дата публікації: 11.11.2007

При НСПУ працюють творчі комісії.

Будинок письменників організовує та проводить літературні зустрічі та вечори, презентації книг, конференції, виставки та включає в себе різноманітні клуби.

Комісія по міжнародних літературних зв\'язках підтримує прямі зв\'язки зі світовими літературними та культурними організаціями та установами, проводить зустрічі з іноземними письменниками, конференції; сприяє діяльності перекладачів та виданню книжок іноземних авторів.

Видавнича комісія робить експертну оцінку художньої цінності рукописів та співпрацює з фондами і спонсорами, які здатні підтримати видання книг відомих авторів на Україні.

Комісія по роботі з творчою молоддю допомагає порадами молодим авторам, сприяє виданню їхніх праць, проводить творчі семінари молодих письменників, конкурси.

Бібліотека має великий книжковий фонд (понад 100 000 томів). Бібліотека виконує інформаційну та бібліографічну роботу, організує книжкові виставки на честь визначних літературних подій та ювілейних дат.

Літературний фонд надає фінансову підтримку та дає гранти членам НСПУ. Його діяльність спрямована на створення кращих умов для творчої роботи письменників, для їх оздоровлення та відпочинку. Літературний фонд утримує клініку та будинки відпочинку для письменників в Ірпіні (біля Києва), Одесі, Ялті та Коктебелі.

Національна Спілка письменників України також має власне видавництво («Український письменник») та журнали («Вітчизна», «Всесвіт», «Дзвін», «Донбасс» та інші), а також газету («Літературна Україна»). Створюються також нові видавництва («Гранослов»), нові періодичні літературні видання, зокрема в різних областях України.



Приємні вісті з Македонії
Дата публікації: 12.12.2007



"Калиновий гай" ровесника незалежностi
Дата публікації: 13.11.2007

З ініціативи Президента Віктора Ющенка 2007 рік в Україні оголошено Роком вшанування пам’яті жертв голодомору. Страшна трагедія нашого народу відображена в творчості багатьох митців та генетична пам’ять про злодіяння пробуджується в нових поколіннях українців і звучить в нових творах.

Висаджені Віктором Ющенком та його однодумцями на схилах Дніпра одинадцять тисяч кущів калини з різних куточків нашої держави не залишили байдужими поетесу Антоніну Остролуцьку та шістнадцятирічного київського композитора Віталія Кияницю, вони створили пісню-реквієм „Калиновий гай”. Презентація твору відбулася 8-го листопада 2007 р. в Київському міському Будинку вчителя на творчому вечорі В. Кияниці „Скрипічний ключ духовних нот”. На високій ноті майстерності цей твір під акомпонимент автора виконала лауреат міжнародних конкурсів, доцент кафедри бандури Національної музичної академії Лариса Дедюх.

І лунали у людній залі, як застереження виспівані, вистраждані слова:

„Калиновим цвітом

Затужить земля

За батьківське горе,

За плач немовлят,

Калиновий гай,

Калиновий гай,

Страждання народу

Усім нагадай”.

Віталій Кияниця займається музикою із шести років, зараз він – студент другого курсу Київського державного музичного училища ім. Глієра. Юний композитор співпрацює із багатьма українськими поетами, він автор трьохсот пісень та романсів, більше тридцяти фортепіанних творів, автор трьох музичних збірок „Спасибі, мамо, за життя”, „Дивина”, „Айстра”.

Мріє видати друком вже написану четверту збірку – збірку романсів. Адже, як зазначила ведуча вечора Неля Даниленко, в музичних колах постійно тривають дискусії: чи є в Україні сучасний український романс?

В. Кияниця разом із багатьма українськими поетами доводить – український романс є, розвивається і має право на життя. Як свідчення цьому на творчому вечорі „Скрипічний ключ духовних нот” звучали сучасні українські романси на поезії П. Перебийноса, Ю. Тітова, Л. Петрової, В. Ковтуна, А.Остролуцької, В. Сови, Л. Паниченко.

Виконував В. Кияниця і свої прелюдії та присвяти своїм улюбленим поетам Ю. Тітову та В. Ковтуну.

Із вдячністю сприймали слухачі і пісні юного маестро на поезії Д.Луценка, Л. Федорука, Ю. Тітова, Л.Петрової, Г. Білецької, С. Жук, В.Зінченка.

В „Скрипічному ключі духовних нот” звучала і пісня „Радіо „Культура”, адже творче життя В. Кияниці та його визнання почалося завдяки ІІІ програмі Українського Радіо – Радіо „Культура”.

Того вечора свої чарівні голоси та вишуканість дарували слухачам та глядачам заслужені артисти України Оксана Калінчук, Світлана Мирвода, Наталія Шелепницька, лауреати міжнародних та всеукраїнських фестивалів Лариса Дедюх, Маркіян Свято, Ірина Персанова, Сергій Дяченко, Лідія Максим’як, Каріна Карасьова, Олександр Швидкий, Тимофій Мирвода, Вікторія Рожковська, Юлія Левченко.

Вечір відбувся завдяки підтримці Київського міського Будинку вчителя, Спілки жінок міста Києва, творчого об’єднання „Світлина”, Національної радіокомпанії України.

Після свого першого творчого вечора ровесник нашої незалежності Віталій Кияниця дав інтерв’ю іноземним журналістам. Така зацікавленість його творчістю не випадкова, адже, маючи талант, В. Кияниця разом із своїми співавторами закликає всіх українців, всіх людей доброї волі:

„Єднаймося, люди,

Во ім’я добра,

Щоб пам’ять народу

Із нами жила.

Калиновий гай,

Калиновий гай,

Від болю Вкраїну

Навік захищай”.


Ярослава Лагідна

Оце так наглядачi
Дата публікації: 13.11.2007

Кабмін гідно відзначив 90-ту річницю петроградського перевороту, прийнявши постанову № 975-Р від 8 листопада 2007 р. Цим епохальним документом головний дозатор свободи слова на радіо, телебаченні та в пресі , голова Держкомрадіо і телебачення Е.Прутник призначив себе ще й головою громадської організації - Наглядової ради Національного радіо України. А заступником голови ради він собі обрав… свого ж таки заступника по Держкомітету О. Курдіновича. І це ще не все, панове з Нацрадіо. Ще й секретар Наглядової ради -\"своїше\" бути не може.. Н. Дніпренко – заступник директора департаменту комунікацій влади та громадськості секретаріату Кабміну. І цього ще Е.Прутнику мало для зміцнення свободи слова на Нацрадіо. До Наглядової ради заводять ще й його радника з комітету І. Чабана. От і маємо наглядачів над свободою слова на Національному радіо: із восьми членів ради - четверо урядових чиновників на чолі з Е.Прутником.



Володимир Яворівський

Автор Володимир Яворівський

Листопад 2007
Дата публікації: 13.11.2007

6

вівторок

8

четвер «Молодий вівторок». «Дитячі книжки» чи «книжки для дітей»? Веде Анна Багряна. Початок о 17 годині.

Презентація антології творів закарпатських письменників «Джинсове покоління». Ведуть Сергій Федака, Михайло Рошко і Василь Кузан. Початок о 16 годині.
12

понеділок Літературний вечір Лесі Ковальчук «Ікона часу». Веде Олеся Мудрак. Початок о 17 годині.
13

вівторок

13

вівторок Заняття студії «Перехрестя». Веде Вікторія Осташ. Початок о 17 годині.

Творче об’єднання «Оратанія». «Мовне питання – як дзеркало української політики». Доповідає голова Міжнародної громадської організації «Конгрес захисту української мови» Валентина Стрілько. Веде Сергій Плачинда. Початок о 17 годині.
14

середа


14

середа Клуб бібліотекарів. «Василь Доманицький: до 100-річчя повного видання «Кобзаря». Доповідає Михайло Наєнко. Веде Микола Сом. Участь беруть художні колективи Черкащини. Початок о 15 годині.

Творче об’єднання сатириків та гумористів КО НСПУ. Веде Гриць Гайовий. Початок о 17 годині.
15

четвер

15

четвер Заняття літературного об’єднання «Радосинь». Веде Дмитро Чередниченко. Початок об 11 годині.

Презентація альманаху «Калинове серце». Доповідає Віктор Терен. Веде Микола Славинський. Початок о 17 годині.
16

п’ятниця


16

п’ятниця Творче об’єднання перекладачів. «Григорій Кочур – перекладач і упорядник «Антології новітньої французької поезії». Веде Всеволод Ткаченко. Початок о 17 годині.

Студія драматургічної майстерності. Обговорення творчого доробку драматурга Миколи Рудницького (Рівне). Веде Василь Фольварочний. Початок о 17 годині.
19

понеділок


19

понеділок Засідання літературного об’єднання «Восход» при раді російської літератури НСПУ. Веде Василь Дробот. Початок о 16 годині.

Вечір пам’яті Андрія М’ястківського. Веде Віктор Баранов. Початок о 17 годині.
20

вівторок «Радосинські читання». Свої твори читають Юрій Ряст, Петро Засенко і Дмитро Чередниченко. Веде Лідія Новикова. Початок о 17 годині 30 хвилин.
21

середа Жіночий центр «Спадщина» проводить презентацію книги «Історія однієї фотографії» (упорядник Галина Дацюк). Веде Микола Тимошик. Початок о 17 годині.
23

п’ятниця
«Круглий стіл» з нагоди 100-річчя від дня народження Івана Кошелівця. Проводять спільно Національна спілка письменників України і Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Початок о 14 годині.
23

п’ятниця Вечір пам’яті лауреата Державної премії України імені Т.Г.Шевченка, народного артиста України Михайла Ткача (до 75-річчя від дня народження). Веде Василь Фольварочний. Початок о 17 годині.
26

понеділок Творче об’єднання дитячих письменників. Веде Анатолій Качан. Початок о 17 годині.
28

середа Клуб співаної поезії. Ведуть Едуард Драч і Микола Підгорний. Початок о 17 годині.
29

четвер

29

четвер Творче об’єднання публіцистів. Веде Михайло Сидоржевський. Початок о 17 годині.

Літературний клуб ЛІК. Підсумки літературного конкурсу «Русло». Виступи лауреатів. Веде Алла Потапова. Початок о 17 годині.
30

п’ятниця Творчий вечір Тетяни Петровської. Веде Анатолій Гай. Початок о 17 годині.







Секретаріат НСПУ та Будинок письменників України

вітають з днем народження

ювілярів:
Боярчука Дмитра Івановича 1 листопада 65

Столбіна Олексія Петровича 3 листопада 85

Юсипа Дмитра Якимовича 4 листопада 65

Грабовського Віктора Никаноровича 7 листопада 65

Демченка Віталія Григоровича 7 листопада 70

Березінського Віталія Костянтиновича 8 листопада 70

Чубенка Володимира Аврамовича 12 листопада 80

Ілляша Миколу Максимовича 12 листопада 65

Рибку Михайла Григоровича 21 листопада 65

Цимбалюка Григорія Миколайовича 23 листопада 50

Климчука Олександра Олександровича 26 листопада 65

Прокопенка Володимира Павловича 28 листопада 70

Дубаса Миколу Васильовича 30 листопада 75

Мотрич Катерину Вакулівну 30 листопада 60









К А Л Е Н Д А Р Н И Й П Л А Н

БУДИНКУ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ

НА листопад 2007 РОКУ

Довідки за телефоном:

Будинок письменників – 253-54-44

Черговий у вестибюлі – 253-64-95

НСПУ (01024, м. Київ, вул.Банкова, 2).

Факс (044) 253-45-86

Голова НСПУ - 253-45-86

Заступник голови - 253-45-86

Кабінет молодого автора – 253-64-36

Київська організація НСПУ – 253-10-56

Відділ кадрів НСПУ – 253- 94- 86

Бібліотека НСПУ – 253-84-12

Літературний фонд НСПУ -

(01010. М. Київ, вул. Суворова, 3).

Директор – 280-75-26

Поліклініка літфонду НСПУ –

(01034, м Київ, вул. Рейтарська, 15).

Реєстратура – 234-51-96

Видавництво НСПУ

„Український письменник” –

01054, вул. О.Гончара, 52.

Директор –486-25-92.

Угода про утворення Міжнародної асоціації письменницьких спілок "Слово без кордонів"
Дата публікації: 15.10.2007

 

 

 

                                                           

Угода

про утворення  Міжнародної асоціації

  письменницьких спілок „Слово без кордонів"                                           

 

 

  Керівники письменницьких організацій-учасниць Міжнародного письменницького форуму  „Слово без кордонів" (11-13 жовтня 2007 року, м.Київ, Україна), далі - Сторін, керуючись  положенням Статуту Організації Об?єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) про те, що мир, який грунтується лише на економічних і політичних домовленостях урядів, не зможе завоювати одностайну, міцну та щиру підтримку народів; він повинен базуватися на інтелектуальній і моральній солідарності людства,

розглядаючи багатостороннє та двостороннє співробітництво у сфері культури як дієвий засіб зміцнення миру та порозуміння між народами,

усвідомлюючи значення такого співробітництва для виховання молоді в дусі взаємної довіри, поваги та толерантності, відзначаючи особливу роль міжнародних творчих контактів для розвитку та взаємозбагачення національних літератур, домовились про таке:

 

Стаття 1

            Сторони утворюють Міжнародну асоціацію письменницьких спілок „Слово без кордонів" (далі - Асоціація) як механізм взаємодії з усіх питань співробітництва, що становлять взаємний інтерес.

            Асоціація не є наднаціональною структурою і не здійснює політичну діяльність, залишаючи за собою право оприлюднювати звернення та заяви з питань, які стосуються діяльності членів Асоціації, а також розвитку національних мов і літератур.

 

Стаття 2

            Членом Асоціації може бути національна творча громадська організація, що об?єднує письменників і /або перекладачів, популяризує літературні здобутки, сприяє розвитку національної культури та веде міжнародну діяльність у сфері культури.

 

Стаття 3

            Основними цілями Асоціації є:

  • - сприяння розвитку міжнародного співробітництва в інтересах взаємозбагачення національних літератур;
  • - обмін досвідом у галузі книговидання;
  • - популяризація досліджень з історії та теорії літератури;
  • - підтримання особистих творчих контактів між письменниками різних країн.

 

Стаття 4

 

            Виходячи з названих цілей, Сторони розвиватимуть і заохочуватимуть різноманітні форми співробітництва, зокрема:

            - проведення письменницьких конференцій, семінарів, зустрічей перекладачів, спільних творчих вечорів, інших культурно-мистецьких заходів;

            - випуск обмінних номерів і окремих публікацій у літературних часописах Сторін;

            - здійснення літературознавчих досліджень  з метою популяризації культурної спадщини та сучасного літературного процесу в державах Сторін;

           

            - видання щорічного альманаху;

            - спільне відзначення пам?ятних дат, пов?язаних із життям і творчістю видатних письменників держав Сторін;

            - організація відпочинку письменників у будинках творчості Сторін.

 

Стаття 5

 

            Сторони особливо заохочуватимуть обміни та спільні літературно-мистецькі акції творчої молоді, а також спільні літературні дослідження та діяльність перекладачів.

 

Стаття 6

 

            Сторони здійснюватимуть обмін інформацією щодо нових видань, а також з питань, що стосуються сфери авторського права та охорони інтелектуальної власності.

 

Стаття 7

 

            Фінансові умови реалізації спільних заходів і проектів, що здійснюються під егідою Асоціації, обумовлюватимуться додатково у кожному окремому випадку.

            При цьому всі спільні акції здійснюються у форматі зацікавлених Сторін.

            Будь-яка Сторона може відмовитися від участі в певному заході чи проекті, що не є перешкодою для участі в ньому інших Сторін.

 

Стаття 8

 

            Вищим органом Асоціації є Рада, яка складається з керівників письменницьких організацій, що входять до Асоціації.

            Голова Ради обирається з числа членів Ради терміном на один рік.

            Засідання Ради відбуваються на регулярній основі, один раз на рік, як правило на території країни, представник якої головує в Асоціації.

            Позачергове засідання Ради може відбутися з ініціативи одного чи кількох членів Ради, якщо така ініціатива підтримана щонайменше половиною членів Ради.

            В засіданнях Ради та заходах Асоціації за одностайної згоди Сторін можуть брати участь як спостерігачі представники міжнародних організацій та національних письменницьких    організацій, які не є членами Асоціації.

 

Стаття  9

 

            Рада Асоціації:

 

  • - визначає пріоритети та основні напрями діяльності Асоціації та ухвалює відповідні рішення;
  • - розглядає питання взаємодії з іншими міжнародними організаціями;
  • - ухвалює рішення про прийняття до Асоціації нових членів;
  • - приймає звернення та заяви від імені Асоціації.

 

 

Стаття 10

 

            Рішення Ради з питань, що стосуються діяльності Асоціації, а також  звернення та заяви від імені Асоціації приймаються лише консенсусом з урахуванням положень Статті 7 цієї Угоди і набувають чинності з моменту їх ухвалення, якщо ними не передбачено інший порядок

 

 

Стаття 11

 

            З метою кращої взаємодії Сторін у рамках Асоціації, підготовки засідань Ради Асоціації та забезпечення виконання її рішень утворюється Рада координаторів.

            Координатори призначаються членами Ради - по одному від кожної Сторони.

            Засідання Ради координаторів відбуваються в міру необхідності, щонайменше двічі на рік.

            Головує в Раді координаторів представник Сторони, що головує в Раді Асоціації.

            Фінансові видатки з проведення засідань Ради Асоціації та Ради координаторів, як правило, бере на себе Сторона, що приймає.

 

Стаття 12

           

            Організаційно-технічне забезпечення засідань Ради Асоціації та Ради координаторів здійснює Сторона, що приймає.

            Поточну роботу із забезпечення діяльності Асоціації на постійній основі здійснює Секретаріат, функції якого виконує апарат Національної спілки письменників України із залученням, у разі потреби, представників інших Сторін.

            Секретаріат готує та подає на розгляд Ради щорічні звіти про діяльність Асоціації.

 

Стаття 13

 

            Проекти документів можуть вноситися на розгляд Ради Асоціації будь-якою Стороною або Радою координаторів через Секретаріат, який надсилає зазначені проекти членам Ради і, в разі необхідності, організовує їх узгодження.

 

 

Стаття 14

 

            Рішенням Ради Асоціації можуть утворюватися постійні та тимчасові, а рішенням Ради координаторів - тимчасові к��місії та робочі групи, а також проводитися зустрічі представників Сторін з окремих питань співробітництва.

 

 

Стаття 15

 

            Асоціація відкрита для вступу до неї інших національних творчих громадських організацій, які відповідають вимогам, визначеним у Статті 2.

            Протидія прийняттю до Асоціації національної письменницької організації будь-якої країни з політичних міркувань не допускається.

            Рішення про прийняття до Асоціації нових членів ухвалюється Радою Асоціації на підставі офіційного звернення.

 

 

Стаття 16

 

            Кожна Сторона має право вийти з Асоціації, офіційно попередивши про це не пізніше, ніж за 6 місяців до дати виходу, та врегулювавши всі  фінансові та інші зобов?язання, пов?язані з реалізацією спільних заходів і проектів.

            Рішення про розпуск Асоціації може бути ухвалене Радою Асоціації з урахуванням положень Статті 10  Угоди.

 

Стаття 17

 

            До  Угоди за згодою Сторін на основі консенсусу можуть вноситися зміни та доповнення, що оформлюються окремими протоколами, які є її невід?ємною частиною.

 

Стаття 18

 

            Ця Угода набуває чинності з дати її підписання на невизначений термін.

            Здійснено в місті Києві 12 жовтня 2007 року в одному примірнику українською, англійською та російською мовами, причому всі тексти є автентичними. Підписаний примірник зберігається у Секретаріаті Асоціації, який надішле Сторонам, що підписали цю Угоду, її завірену копію.

 

м.Київ

12 жовтня 2007 р.

           

 

Азербайджан - Анар Рзаєв

 

Вірменія - Фелікс Бахчинян

 

Білорусь - Алесь Пашкевич

 

Болгарія - Димітар Черняєв-Христов

 

Грузія - Маквала Гонашвілі

 

Ізраїль - Шаммай Голан

 

Латвія - Юрій Садловський

 

Словаччина - Іван Яцканин (Спілка українських письменників Словаччини)

 

Словенія - Саша Йованович

 

Україна - Володимир Яворівський



AGREEMENT
Дата публікації: 15.10.2007

  

 

 

AGREEMENT

on establishment of the International Association

of Writers' Unions " WORD WITHOUT FRONTIERS"

 

 

 

The leaders of writers' organizations - participants of the International Writers' Forum "Word without frontiers" (October 11-13, 2007,  Kyiv, Ukraine), hereinafter referred as the "Parties",

 Guided by the  provisions of the United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization?s (UNESCO) Charter   that the world, which is based only on economical and political agreements of the governments cannot achieve an unanimous, stable and sincere support of the peoples; it has to be based on intellectual and moral solidarity of mankind,

WHEREAS considering multilateral and bilateral cooperation in the sphere of culture as efficient way to the peace strengthening and understanding between the peoples,

WHEREAS acknowledging such cooperation as to youth education in the spirit of mutual confidence, respect and tolerance,

WHEREAS underlining a special role of the international creative contacts for the national literatures development and mutual beneficiation,

 

HAVE AGREED about the following:

 

Article 1

The Parties shall establish the International Association of Writers' Unions "Word without frontiers" (hereinafter referred as the "Association") as a mechanism of interaction concerning all the issues of cooperation forming a mutual interest.

The Association is not over-national structure and does not carry out political activity, but reserves a right to bring appeals and statements to the public concerning the activity of the Association's members as well the national languages and literatures development.

Article 2

Any national creative public organization uniting the writers and/or translators, popularizing literary achievements, promoting development of the national culture and carrying out the international activity in the sphere of culture may become a member of the Association.

Article 3

Main objectives of the Association are:

  • Promotion of the international cooperation development in the interests of national literatures mutual beneficiation;
  • Exchange of experience in the sphere of books publishing;
  • Research popularization as to literature history and theory;
  • Support of individual creative contacts between the writers of different countries.

 

      Article 4

On the assumption of mentioned objectives the Parties will develop and support a different cooperation forms, including:

  • Holding of writers' conferences, seminars, translators' meetings, joint readings, and other cultural and arts events;
  • Publication of exchange editions and individual publications in literary annals of the Parties;
  • Provision of literature theory and history researches with the purpose of cultural heritage and modern literary process popularization in the countries of the Parties;
  • Annul Almanac publishing;
  • Joint celebration of memorable dates related to the life and works of well-known writers of the Partie?s countries;
  • Organization of writers' holidays in Rest Homes of the Parties

      Article 5

The Parties will promote especially the exchanges and joint literary and arts events of creative youth as well as joint literary researches and translators' activity.

      Article 6        

The Parties will carry out the information exchange as to new publications as well as issues concerning copyright sphere and intellectual property rights protection.

              Article 7

Financial terms for joint activities and projects realization, which will be carried out under the Association?s aegis will be agreed additionally in each individual case.

Herewith, all joint activities will be performed withing of interested Parties.

 

Any Party may refuse to participate in any event or project, herewith it would not hinder the other Parties participation in such event or project. 

 

            Article 8

The Board consisting of the writer's organizations leaders in composition of the Association is the supreme organ of the Association.

 

The Chairman of Board is elected from the Board's members for a period of 1 year.

 

The Board?s meetings will be held regularly once a year at the territory of the country which member is the Association's Chairman, as a rule.

 

The Board's extraordinary meeting may be hold by an initiative of one or several members of the Board if such initiative is supported by half of the Board's members at least.

 

Pursuant to the Parties' unanimous consent, the representatives of the international organizations and the national writer's organizations that are not the Association's members may participate at the Board's meetings and in the Association's events as observers. 

            Article 9

 

The Board of Association shall:

  • Determine priorities and main directions of the Association's activity and approve the appropriate decisions;
  • Consider issues as to reciprocal actions with the international organizations;
  • Approve decisions as to new members admittance to the Association;
  • Accept appeals and statements on behalf of the Association.

 

            Article 10

 

The Board's decisions as to the issues concerning the Association's activity as well as appeals and statements accepting on behalf of the Association are decided  only  on consensus base considering the provisions of the Article 7  and coming into effect from the date of its approval if not stipulated otherwise.

 

            Article 11

 

With the purpose of better interaction of the Parties within the Association, the Board's meetings preparation and provision of its decisions execution, the Coordinators' Council will be established.

 

The Board's members will assign the coordinators - by one from each Party.

Coordinators' Council meetings will be carried out in case of necessity but twice a year, at least.

 

The Party's representative presiding at the Association will be a Chairman of the Coordinators' Council.

 

As a rule, a receiving Party will undertake financial expenses related to meetings of the Association's Board and Coordinators' Council holding.

 

            Article 12

 

A receiving Party shall provide organizational and technical provision of Association's Board and Coordinators' Council meetings.

 

Current work as to the Association activity provision, on a permanent base, shall be performed by the Secretariat, which functions execute the National Writers Union of Ukraine with attraction of the other Parties' representatives, in necessary.

 

The Secretariat shall prepare and submit the annual reports on the Association activity to the Board's review.

            Article 13

 

The documents' drafts may be submit by any Party or the Coordinators' Council through the Secretariat to the Association's Board, at that the Secretariat will send the mentioned drafts to the Board's members and, in necessary, organize its approval.

 

            Article 14

 

Permanent and temporary commissions may be created by the Association's Board decisions, and temporary commissions and working groups - by the Coordinators' Council decisions, as well as the Parties' representatives meetings holding as to separate issues of cooperation.

 

            Article 15

 

The Association is open to joining of the other national creative public organizations that are in conformity with demands specified in Article 2.

 

It is not allowed counteracting to the Association joining of any national writer's organization of any country because of political motives.

 

The Association's Board shall approve a decision on new members joining the Association on the base of official application.

 

            Article 16

 

Each Party has a right to secede from the Association by submitting an official notice not later than 6 months before the leaving date, and to regulate all financial and other obligations connected with joint events and projects realization.

 

Decision on the Association?s dissolution may be approved by the Association's Board with consideration of Article 10 of the Agreement hereof.

 

            Article 17

 

Alterations and additions may be applied to this Agreement pursuant to the Parties' consent on the consensus base, which shall be entered by the respective protocols forming an integral part of the Agreement hereof.

 

            Article 18

 

This Agreement is coming into effect from the date of it signing and valid until uncertain time.

 

This Agreement is executed in Kyiv, October 12, 2007 in one copy in the English,Ukrainian  and Russian languages, and all the texts are authentically equal.  Signed copy is kept in the Secretariat of Association, which will send one certified copy to each Party signing this Agreement.

 

Kyiv

12 october 2007

 

 

Azerbaijan - Anar Rzaev

 

Armenia - Feliks Bakchinyan

 

Belarus - Ales` Pashkevich

 

Bulgaria - Dimitar Chernyaev-Hristov

 

Georgia - Makvala Gonashvili

 

Israel - Shammai Golan

 

Latvia - Yuri Sadlovski

 

Slovak Republic - Ivan Jackanin

 

Slovenia - Sasa Yovanovic

 

Ukraine - Volodymyr Yavorivski



Хто реалізує заклик не ходити по газонах людської душі?
Дата публікації: 23.10.2007

 

Критика

 

Хто реалізує заклик не ходити по газонах людської душі?

 

Проблеми функціонування сучасної літературної критики стали предметом обговорення на круглому столі, який відбувся у Львівській організації Національної спілки письменників України. Ведучими цього круглого столу були письменники Михайло Слабошпицький та Любомир Сеник.

 

            Сеник Любомир, професор Львівського національного університету, письменник. Сучасної літературної критики як літературного процесу немає. Навіть журнал „Критика" не заперечує цієї тези. Хоча у цьому журналі нерідко поміщаються антиукраїнські матеріали, які принижують феномен українського народу, нав'язуються хворобливі стандарти мислення. Нещодавно появилась стаття, яка перекреслює знаменитий твір нашого письменства „Слово о полку Ігоревім"...           

Нещодавно відбувся захист докторської дисертації викладача Дрогобицького педагогічного університету Петра Іванишина. Полеміка з приводу цього захисту вийшла поза академічні стіни вузів. Молодий чоловік має право на свою думку і має право її захищати.

Для літературних дискусій не надається відповідна літературна платформа, не працює сучасний критичний цех, який би мав тримати руку на пульсі літературного процесу.

Маємо говорити про традиції літературної критики, її завдання. Адже письменників не виховують - вони народжуються. Критики - це бойовий пост, постійний зв'язок від письменника до читача. Критик повинен мати і добру ґрунтовну освіту, аби вміти належним чином проаналізувати літературне явище. І на нинішній час є актуальні естетичні засади літературно-критичної діяльності Івана Франка.
            Зникла критика, бо стався злам у сучасному житті, у суспільному мисленні. Критики запитує :"Що мені за це буде?", а владу не цікавить наше духовне життя. Мусимо сформувати нове суспільне мислення - тому таке велика відповідальність зараз є на нашій Спілці як на форпості нашого національного життя.

 

Марія Люзняк. Літературна критика - це матеріалізована людська думка, яка повинна дати відповідь на багато питань, глибоко проникнути у психологію літературної творчості; дослідити, як впливає творча діяльність і на читача, і на самого письменника. Закони християнства стверджують, що вирішення проблем людини знаходиться у самій людині. На нинішній час потрощена система освіти, яка би могла сприяти формуванню читача, який так потрібен для повнокровного функціонування літературного процесу.

Душа сучасної людини стає глухою. Чому з цього приводу мовчить критика? Хто реалізує заклик „Не ходити по газонах людської душі"?

 

Руслан Щуплакевич.

Вирішення проблем сучасної літературної критики буде вирішено, коли вирішиться концептуальне питання викладу сучасної державної духовної політики. Потрібно формувати сучасну ідеологію укра��нського суспільства. На нинішній час не сформована філософська основа Української держави, у сучасних філософів немає нових ідей. Світ психоідентифікується, нам потрібно навчитися поєднувати локальні і глобальні чинники. Перспективу бачу за філософією українського солідаризму. Ці думки викладені мною у  праці „                               „.

Критика існує не для того, щою класти літературу у прокрустове ложе, а щоб літературура, а відтак і світ розвивалися на добро.

 

Василь Стефак.

Держава не дбає ні за літературу, ні за критику. Міжнародні інститути тиснуть на нашу свідомість. Вседозволеність - це анархія, а не демократія. Мусимо бути уважними, аби вміти відділити зерно від полови. Крім того, мусимо вести за собою людей.

Нещодавно перебував на Волині. Школярі ставлять запитання, у яких підтекстом уже насаджене іронічне ставлення до життя письменників, зокрема до Тараса Шевченка,  Лесі Українки, Івана Франка... Відомі ганебні публікації, які написані вмілою рукою і покликані збивати народ із пуття.

 

Віктор Палинський.

Відсутність критики неможлива, якщо є літературний процес.

Свого часу була офіційна критика, що оплачувалася з партійної каси. Не думаю, що від неї була краще письменникам чи народу. Лише від нас залежить, якою буде сучасна критика.

Хочу звернути нашу увагу на питання модернізації сучасної критики. Чи обов'язково має бути академічний жанр? Перспективною мені видається критика у формі есеїстки, де поєднується і мистецтво, і наука, і навіть організація літературного процесу.

 

Олекса Різників.

Свого часу я відбув заслання у Мордовії за листівку. Нинішній час характеризується свободою слова і свободою думки, яка все ж таки потребує державної матеріальної підтримки, як і літературна критика.

 

Олесь Дудин.

Зараз деформується поняття прекрасного. Критика має оберігати прекрасне, адже талант - це Боже обдарування.

 

Михайло Слабошпицький

Підсумовуючи розмову, зробив ґрунтовний аналіз трактування літературної критики як філософського, психологічного, соціологічного, культурологічного процесу. Зупинився на поглядах на літературну критику дослідників-літературознавців Брюховецького, Лихачова, Грабовича, естонця Яна Кроса та ін. Звернувся до творчої спадщини Франка, Франса, Флобера - у світлі аналізованої проблеми.

Михайло Слабошпицький зупинився на тенденціях сучасної літературної критики. Наголосив, що літературне поле критики звужується, регламентується поле відвертості, відсутні резонансні публікації, відбувається запізніле захоплення постмодернізмом...   Письменник погодився із Любомиром Сеником, що сучасної літературної критики немає. Наголосив, що ідеальна критика - це література, послання до нащадків, лист до запитання... Сучасна літературна критика несе на собі печать сьогодення.

 

Підготувала - Марія Якубовська



Про ситуацію довкола видавництва "Український письменник"
Дата публікації: 7.7.2007

      З моменту призначення А.Савчука директором видавництва Український письменник” керівництво НСПУ сподівалося, що з приходом нового керманича будуть створені сприятливі умови для розвитку видавництва українських літераторів. Проте сподівання себе не виправдали.     

     А.Савчук був прийнятий на роботу на посаду директора видавництва Спілки письменників України Український письменник” 15 січня 2004 року на умовах, визначених контрактом. Тобто, умови оплати праці та строк роботи визначаються у відповідності з укладеним трудовим договором (контрактом). У відповідності до ст. 24 Кодексу законів про працю України, контракт може бути укладений лише в письмовій формі, тобто контракт не може бути оформлений тільки шляхом видання наказу про прийняття на роботу. Для укладання контракту необхідно, щоб сторони підписали документ під таким заголовком.     

     17 квітня 2007 року Президією НСПУ затверджено контракт на управління видавництвом Національної спілки письменників України Український письменник” та визначено порядок його (контракту) укладення, про що Савчука попереджено 17 квітня 2007 р.      

     А.Савчук відмовився від укладання контракту, тобто відмовився від продовження роботи, в зв`язку з незгодою працювати на умовах контракту, що і відзначив власноручно в тексті Протоколу про наміри від 8 травня 2007 року. У відповідності з роз`ясненнями пленуму Верховного суду України про практику розгляду судами трудових спорів п. 9 від 06.11.92, відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП…       

      У зв`язку з відмовою А.Савчука від продовження роботи, та незгодою працювати на умовах контракту, Президія НСПУ на своєму засіданні 5 червня 2007 року постановила        

       1. 1.06.2007 року припинити за п. 6 ст.36 КЗпП дію трудового договору, укладеного 15.01.2004 р. між А.Савчуком та Національною Спілкою письменників України.         

       2. Звільнити Савчука Андрія Олександровича з посади директора видавництва Національної Спілки письменників України Український письменник” 11.06.2007 р. За відмову від продовження роботи, у зв`язку з незгодою працювати на умовах контракту (п. 6 ст. 36 КЗпП). 

Прес-центр НСПУ



30 000 гривень за кращий твір року
Дата публікації: 7.7.2007

Положенняпро літературну премію Національної спілки письменників України та фонду Ернеста і Наталії Гуляк (Австралія)

    Національна спілка письменників України та фонд Ернеста і Наталії Гуляк засновують літературну премію, покликану привертати широку увагу громадськості та засобів масової інформації до найталановитіших творів сучасного вітчизняного письменства, сприяти популяризації та підвищенню авторитету й престижу високообдарованих майстрів слова.

    Премія НСПУ присуджується авторам за високохудожні твори (проза, поезія, публіцистика, критика), що опубліковані впродовж року і стали яскравими, самобутніми і резонансними явищами нашої літератури. Премія щороку вручається одному автору, а в разі появи винятково самобутніх творів - не більше, як двом. За відсутності гідного кандидата певного року премія може не присуджуватися взагалі.Лауреатів премії за підсумками кожного року визначатиме Комітет у складі 13 чоловік із числа відомих та авторитетних письменників, критиків, видавців України. Рішення Комітету затверджує Президія НСПУ. Визначення лауреата відбуватиметься напередодні Шевченківського свята «В сім'ї вольній, новій», а вручення премії - 22 травня у тому місті України, де вшановуватиметься пам'ять Кобзаря.

     Висувати твори на здобуття премії можуть творчі спілки, громадські організації, видавництва, засоби масової інформації літературно-мистецького спрямування або члени Комітету (не менше як три). Висунення кандидатур на здобуття цієї відзнаки відбувається впродовж січня-лютого за підсумками минулого року. У березні місяці Комітет оприлюднює номінантів, після чого їхні твори обговорюються в засобах масової інформації, на Інтернет-форумах та різних презентаційних заходах.

      Премія не присуджується посмертно, нею не увінчуються лауреати Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, кожен письменник може отримати її лише один раз. Лауреатові премії вручається диплом-посвідчення, нагрудний знак, а також грошова винагорода в сумі 30 000 гривень (ця сума рік у рік може зростати).

                                      Комітет з літературної премії НСПУта фонду Ернеста і Наталії Гуляк

      Комітет є абсолютно незалежним експертним органом, який нікому не підпорядковується, в тому числі й керівництву НСПУ (затвердження його рішень Президією НСПУ передбачає лише нагляд за чітким дотриманням Положення про премію та розподілом коштів). До цього органу не можуть входити члени Комітету з Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.

      Комітет очолює Голова, обраний більшістю членів, як і його заступник. Голова та його заступник організовують роботу цього колегіального органу, скликають засідання, підписують протоколи рішень Комітету. Канцелярську роботу проводить секретар Комітету.

       Комітет зобов'язаний упродовж кожного року послідовно й ретельно відстежувати найпомітніші явища вітчизняного літературного процесу (в разі необхідності - із залученням експертів), приймати талановиті твори на розгляд, аналізувати їх та робити зважені фахові висновки. Визначення лауреатів провадиться після дебатів за один тур таємним голосуванням. Засідання Комітету вважається чинним за присутності двох третин його членів. Лауреатом премії стає письменник, який набрав найбільшу кількість голосів під час голосування. Член Комітету також має право висуватися на здобуття цієї премії, але в такому разі він припиняє свою роботу в Комітеті напередодні визначення номінантів й аж до оголошення лауреата року.

      Об'єктивність, виняткова чесність і фаховість членів Комітету мусять забезпечити новоствореній премії щонайвищий престиж у літературно-мистецьких колах і серед культурної громадськості України.

                             Склад Комітету

      1. Анатолій Дімаров

      2. Леонід Талалай

      3. Володимир Яворівський

      4. Володимир Базилевський

      5. Анатолій Кичинський

      6. Дмитро Кремінь

      7. Олесь Ульяненко

      8. Любов Голота

      9. Михайло Бриних

      10. Володимир Панченко

      11. Наталія Кот (менеджер фонду)

      12. Галина Тарасюк

      13. Василь Шкляр

      Затверджено Радою НСПУ 18 квітня 2007 року.

      Комітет з літературної премії звертається до всіх письменників, журналістів та читачів УНІАН-Культура з проханням запропонувати оригінальну назву новоствореної премії. Це має бути одне (в крайньому разі два) влучне і символічне слово, яке стане літературним брендом на багато літ. Автора найвдалішої назви чекає не лише слава, але й винагорода.

Свої пропозиції надсилайте на адресу:

Комітет з літературної премії НСПУ та фонду Е. і Н. Гуляк, Банкова, 2, НСПУ, Київ, 01601;


або: 844@ukr.net



Указ Президента України про відзначення державним
Дата публікації: 7.7.2007

1.     Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня – Перебийніс Петро Мойсейович – письменник, м. Київ.

 

2.     Нагороджений орденом За заслуги II ступеня – Шевченко Анатолій Якович – письменник, м. Київ.

 

3.     Нагороджений орденом За заслуги III ступеня – Кравченко Анатолій Іванович – письменник, м. Донецьк.

     4.     Присвоєне звання Заслужений діяч мистецтв України” – Пушику Степану Григоровичу – професорові Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, народному депутатові України I скликання, Івано-Франківська область.


Відійшов у вічність Євген Попович
Дата публікації: 7.7.2007

          Відійшов у вічність Євген Попович. Зазнала  великої, непоправної втрати не тільки перекладацька справа, а й уся національна культура.

          Євген Оксентович Попович народився 25 червня 1930 року в с. Межиріч Канівського району на Черкащині. Закінчив романо-германське відділення Київського університету ім. Т. Шевченка. У подальшому присвятив себе роботі в галузі літературно-художнього перекладу.  В його блискучій мовно-стильовій інтерпретації до українського читача прийшли  твори видатних німецьких письменників Г. Бьоля, Е. М. Ремарка, Г. Е. Лессінга, Т. Манна, Г. Гессе, Й. Рота, М. Фріша, Й. Мосдорфа, М. Вальтера, В. Гета, Г. Гейне, австрійських  і швейцарських прозаїків, праця видатного австрійського філософа Л. Вітгентштайна, писані німецькою мовою «Щоденники» Ольги Кобилянської.

         Є. Попович був одним з фундаторів і активних практиків української перекладацької школи, що сформувалася в 60-70-ті роки й символізувала виклик передової національної  інтелігенції тодішній тоталітарній системі. Він був лицарем і воїном духу нескореності, інтелектуалом європейського рівня, людиною високої шляхетності, тлумачем найдовершенішої досконалості, а передусім — великим і справжнім українцем. Безкомпромісний у відстоюванні власної життєвої позиції та національних духовних ідеалів, Є. Попович був яскравим взірцем для  багатьох друзів, колег по перу, всіх чесних і порядних людей, хто його знав і шанував.

         Перейшла в інший вимір багатостраждальна  душа великого служителя рідної культури. Залишається для нащадків сподіяне ним,  закарбоване у слові.

          Світла пам'ять про Євгена Поповича залишається з нами назавжди. 

                            Національна спілка письменників України                          

  Київська організація НСПУ



Дні пам
Дата публікації: 7.7.2007

 (До 70 річчя від дня ��мерті поета)            Богдану-Ігорю Антоничу – 70 років від дня смерті  

Не спалюй, всує, Господи, вогнем

Рабів німих, що виродкам корились.

 І не гніви, Пречистий, бо вогнем,

Вогнем пророчим світять наші крила.

 Антонича на праведнім крилі

Несем, як „сто червінців божевілля”.

І молимось, Всевишній на землі,

На тій землі весняного похмілля. 

Що сходить чисто медом і зелом,

Що молиться до сонця зорям дальнім.

Черкне Антонич нас усіх крилом,

І тепло йому буде між зірками. 

Ти, Господи, усіх благослови.

Найкращих у Твої даєм рамена,

Аби тужити відблиском трави,

Аби молитись зорям недаремно. 

         Марія Якубовська,          

            Двадцята століття для української літератури розпочиналося розквітом високого поетичного мистецтва. Вибухнув сонячними іскрами Павло Тичина, складав вишукану класичну форму Максим Рильський, поєднував силу і міць стилоса і стилета Євген Маланюк, вибухово емоційно виповідала світові свої поетичні закони Олена Теліга, талановито поєднував наукову працю з художньою творчістю та боротьбою Олег Ольжич, таємничо проникав у надра поетичного світу Михайло Семенко, дивував працездатністю Валер’ян Поліщук, дочасно, дев'ятнадцятирічним, відлетів у позаобрійні світи зі своїм „Заспівом” Василь Чумак...

Століття обіцяло бути енергетично багатим  – українство мало стати на порі свого особливого розквіту, явити світові свою незбагненну душу, вигріту на тисячолітніх вітрах історії, виспівану купальськими піснями, вичакловану Різдвяним дійством та Великоднім оновленням. Україна мала принести світову радість великого духовного лету. Предтечею цього лету був Павло Тичина – космічні закони буття з повною мірою відобразилися у його поетичному світові. Пізнати сонячні кларнети світової гармонії – зрозуміти красу світу і сприяти проникненню цієї гармонії у людський світ. Оці естетичні закони існування творчості відображені у його поезії, де роль підсвідомого виповідує високу суть творчості як Божественного дійства. „Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух  – лиш Сонячні кларнети...”

На зорі цього часу ще ніхто не знав, які випробування треба буде перейти нашому народові – наче перед сатанинським випробуванням постала українська земля та українська література.

Чому саме наша література зазнала такого руйнівного впливу сатанинської сили, а наш народ такого мученицької ходи? Першими під ніж сатанинської сили стали творці духовного світу. Їх винищували, розстрілювали, викручували їхні душі, позбавляли елементарного права на творчість як самовияв особистості. Ішов апокаліпсис часу, геніально передбачений Лесею Українкою у „Лісовій пісні” – творов�� не просто художньому, а філософському, який просто таки передбачає криваву ходу ХХ століття по українській землі. І скільки треба було чекати часу, поки на місці спаленої оселі, занесеної снігом, виростуть нові паростки. Шістдесятництва...

Богдан-Ігор Антонич у поетичному Космосі найбільше наближений до творчості Павла Тичини. така ж вибухова емоційність, така містичність передбачення, сонцесяйна радість і велич великої вселенської радості. Та навіть і у рисах особистого характеру така ж спорідненість – залюбленість у музику, досконале володіння кількома музичними інструментами, високий інтелектуалізм. Обидва   виходці з високодуховних українських священичих родин. Рід Павла Тичини – із знаменитої династії Полуботка.

Навіть в інтимному житті цих письменників було щось спільне – пошук високого жіночого ідеалу, прагнення знайти його і якесь несподівана боязнь конкретної жінки. Одинаково не залишили по собі спадкоємців, хоча Антонич прожив коротке, як спалах, двадцятивосьмирічне життя, а Павло Григорович – довге і розмірене, як хвиля широкої ріки.  Навіть окуляри на носі у юності сиділи якось однаково – немов два метелики. Мелодії життя і мелодії творчості їхньої перепліталися.

Дитяча (а тому така відверта і щира) сповідальність життя відображена у поетичному мисленні, де ти бачиш себе як окрему субстанцію великого світу. „Росте Антонич і росте трава...” Так тільки дитина бачить себе поруч з травинкою, росинкою, деревом... То ж хіба вона може скривдити цей світ, коли він є їй братом за Духом, Духом Каменяревого вічного повстання – повстання, яке несе очищення.

А ще  вічно присутній світ казки, де „червоні клени й клени срібні”, де „вливається день до долини, мов свіже молоко до миски”, а „корови моляться до сонця, що полум'яним сходить маком” і „тонка тополя тонша й тонша, мов дерево ставало птахом”... Ці поетичні ремінісценції Богдана-Ігоря Антонича наповнені вічним світлом і божественним сяйвом буття. Стільки живильної радості у поетичних збірках “Привітання життя” (1931), “Три перстені” (1934), “Книга Лева”(1936), „Зелена Євангелія”(1938), “Ротації”(1938),”Велика гармонія”. Остання поетична книжка уже вийшла по смерті поета.

Микола Ільницький, один з перших літературних критиків, який звернувся до поетичної спадщини Богдана-Ігоря Антонича і написав про нього книгу, характеризуючи творчий світ письменника, наголошував: “Стрімкий, сповнений внутрішньої напруги, розвиток таланту поета, який пройшов до уславлення “зеленої Євангелії природи, до “незнищенності матерії”. Дмитро Павличко у період хрущовської відлиги благословив у дорогу життя поетичну книгу Богдана-Ігоря Антонича зі своєю передмовою.

Розшукали могилу поета на Янівському цвинтарі у Львові подружжя Ігор та Ірина Калинці. Автором надгробного пам'ятника стала видатна художниця Теодозія Бриж. Вона ж – автор пам'ятника на могилі Ірини Вільде, що на Личаківському цвинтарі у Львові. Зараз пам'ятник зруйнований  – скалічений хрест, що височить на камінній брилі. 

...Того липневого дня небагато людей ішло за домовиною молодого юнака. який понад усе любив життя і мистецтво, красу мистецтва знаходив у житті, а красу життя відтворював у слові та музиці. Жив молодий юнак у своєї тітки. Переніс операцію на апендицит, уже був дома, одужував, та застудився. І Бог забрав його у свої обійми, у позаобрійні світи. Він наче передчував свою кончину, бо писав про ту дорогу. яка веде за небеса і по якій йому треба буде летіти. Високий естет поетичного слова. Іноді думається, що доля забрала його у розквіті літ, аби вберегти його душу від більшовицького божевілля, яке вже наближалося хижою зловіщою птахою.

Це Богдан-Ігор Антонич змалював себе у несподіваному метафоричному образі. “Був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко”, декларуючи вірність високій естетиці Шевченкового слова. Йому належать поетичні самохарактеристики: “Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені.” “Я – закоханий в життя поганин.” “Я сонцеві життя продавши за сто червінців божевілля, захоплений поганин завжди поет весняного похмілля.” Письменник творив зелене Євангеліє високого духу українства.

Могила Богдана-Ігоря Антонича знаходиться зовсім близько від могил січових стрільців – вони були духовними побратимами.

Щороку, у дні народження поета, 5 жовтня, та у дні його відходу у далекі світи, 6 липня, біля могили письменника збираються люди, аби вшанувати пам'ять великого Поета.

...Цього року – сімдесяті роковини його відходу у вічність. Дощ лив як з відра. Під крислатими парасольками – письменники Роман Лубківський, Ігор Калинець, Марія Якубовська, Ярослав Камінецький,  художники Леся та Євген Безніски, фотохудожник Василь Пилип'юк, директор видавництва „Каменяр” Дмитро Сапіга, педагог-науковець Мирослава Зваричевська, хор „Лемківщина” (керівник – Марія   ) та інші. Службу відправляє настоятель церкви святого Йосафата отець Петро.

Стоїмо під густими пасмами дощу – наче під всеочисним вогнем. Молимося за душу поета і за високе єднання українства на теренах вселюдських шляхів.

У народних строях, скроплених небесною благодаттю, стоять красиві дівчата-хористи – принесли у своїй пісні до його могили дихання рідної Лемківщини. Падають трояндовим цвітом слова одкровень. Зачаровано стоїть громада, піднесена одним високим Духом. Знаємо, що душа Антонича витає над нами крилами Небесного Янгола, вивищуючи наші серця.

                                                                                                       Марія Якубовська



#
09.03.2008 Постанова Про присудження Національної премії України  імені Тараса Шевченка 2008 р.  ... 06.02.2008 Сумне і радісне – поруч... Володимир Захожий  Цими днями відзначає свій ювілей член Національної спілки п... 01.01.2008 В ім`я майбутнього В ім'я майбутнього                6-8 грудн�... 12.12.2007 Приємні вісті з Македонії ... 13.11.2007 Листопад 2007 6 вівторок 8четвер «Молодий вівторок». «Дитячі книжки» чи «книжки для дітей»? Веде ... 13.11.2007 "Калиновий гай" ровесника незалежностi З ініціативи Президента Віктора Ющенка 2007 рік в Україні оголошено Роком вшанува�... 13.11.2007 Оце так наглядачi Кабмін гідно відзначив 90-ту річницю петроградського перевороту, прийнявши поста... 23.10.2007 Хто реалізує заклик не ходити по газонах людської душі?   Критика   Хто реалізує заклик не ходити по газонах людської душі? ... 15.10.2007 AGREEMENT        AGREEMENT on establishment of the International Association of Writers' Unions " WORD ... 15.10.2007 Угода про утворення Міжнародної асоціації письменницьких спілок "Слово без кордонів"                          &... 10.10.2007 Звернення учасників Міжнародного письменницького форуму "Слово без кордонів" до Президента Грузії Михайла Саакашвілі                         П�... 1.10.2007 "А в душі - весна" "А в душі - весна" Нотатки з ювілейного вечора Олекси Ющенка  &... 1.10.2007 Мозаїка дорожніх зустрічей Дерева, які називаються „ребека”...  Василю Довжику...  Нас час не ... 1.10.2007 Анонс на жовтень 2007 року Будинок письменників України       ... 7.7.2007 Дні пам  (До 70 річчя від дня смерті поета)            Богдану-І... 7.7.2007 Відійшов у вічність Євген Попович           Відійшов у вічність Євген Попович. Зазнала  вели... 7.7.2007 Указ Президента України про відзначення державним 1.     Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня – Переб�... 7.7.2007 30 000 гривень за кращий твір року Положенняпро літературну премію Національної спілки письменників України та фо... 7.7.2007 Про ситуацію довкола видавництва "Український письменник"       З моменту призначення А.Савчука директором видавництва “Укр�... 11.11.2007 … і Гранословіє пошли При НСПУ працюють творчі комісії. Будинок письменників організовує та проводи...
Книжковий супермаркет Nedstat Basic - Free web site statistics # TNT-43 Banner Valid XHTML 1.0 Strict