Відійшов у вічність Євген Попович. Зазнала  великої, непоправної втрати не тільки перекладацька справа, а й уся національна культура.

          Євген Оксентович Попович народився 25 червня 1930 року в с. Межиріч Канівського району на Черкащині. Закінчив романо-германське відділення Київського університету ім. Т. Шевченка. У подальшому присвятив себе роботі в галузі літературно-художнього перекладу.  В його блискучій мовно-стильовій інтерпретації до українського читача прийшли  твори видатних німецьких письменників Г. Бьоля, Е. М. Ремарка, Г. Е. Лессінга, Т. Манна, Г. Гессе, Й. Рота, М. Фріша, Й. Мосдорфа, М. Вальтера, В. Гета, Г. Гейне, австрійських  і швейцарських прозаїків, праця видатного австрійського філософа Л. Вітгентштайна, писані німецькою мовою «Щоденники» Ольги Кобилянської.

         Є. Попович був одним з фундаторів і активних практиків української перекладацької школи, що сформувалася в 60-70-ті роки й символізувала виклик передової національної  інтелігенції тодішній тоталітарній системі. Він був лицарем і воїном духу нескореності, інтелектуалом європейського рівня, людиною високої шляхетності, тлумачем найдовершенішої досконалості, а передусім — великим і справжнім українцем. Безкомпромісний у відстоюванні власної життєвої позиції та національних духовних ідеалів, Є. Попович був яскравим взірцем для  багатьох друзів, колег по перу, всіх чесних і порядних людей, хто його знав і шанував.

         Перейшла в інший вимір багатостраждальна  душа великого служителя рідної культури. Залишається для нащадків сподіяне ним,  закарбоване у слові.

          Світла пам'ять про Євгена Поповича залишається з нами назавжди. 

                            Національна спілка письменників України                          

  Київська організація НСПУ