Національна Спілка Письменників
# # # # # #
 Письменницький довідник  

ПОДІЯ:

06.02.2008   Сумне і радісне – поруч...
Володимир Захожий  Цими днями відзначає свій ювілей член Національної спілки письменників України Володимир Захожий – великий подвижник українського слова, невтомний пропагандист національної справи; людина, для якої ніколи слово не розходилося із ділом. Упродовж багатьох років він організовував виступи письменників перед жителями України. Надранніми ранками і пізніми вечорами, у спеку і стужу стелилися доріжки письменницьких виступів, будили у людських душах пагони добра, честі і справедливості. Україна поставала з-під гніту тоталітарного тиску, з-під навали ворожої комуністичної орди блискучими спалахами письменницького слова, яка завжди стояло на обороні душі народної. Пробуджувався народ, ясніла його душа... І прийшов час, і стрепенулося вкотре людське сумління, пробуджене високим словом, і люди вийшли на Майдани, і восторжествувала одвічна справедливість: з найглибших глибин озвалася народна душа покликом вічного революціонера, який є «дух, що тіло рве до бою». А письменники – ті, що були предтечею нової Української держави, і далі торують свої доріжки до людських осель. І далі живуть надіями та мріями народними – вони несуть у своїх долонях палахкий вогник українського слова. І серед них – письменник Володимир Захожий, який невтомно трудиться на ниві українського письменства.У часи, коли світ воскресає Великодніми колядками, коли люди пильно вдивляються у світло Вифлеємської зорі, а пастушки складають рученьки до молитви, містечко Шепетівка, що у Хмельницькій області, врочистими думками згадує свого славного земляка Володимира Захожого, який тут народився. А Львів пишається своїм мудрим трударем, своїм невтомним подвижником письменницького слова, раює у іскристих звуках і барвах його дотепів, у його іскрометній живучій енергій, у його невтомній любові до світу і людей.    Сумне і радісне – поруч...Після прочитання книги Во��одимира Захожого „Допоки ще горить моя свіча” (Львів: Сполом, 2003).(Спроба нерецензії) 


            Друже... Знаєш, що я відчула цієї ночі?



            Голос свічі...



            Вона – чекала свого часу. Не зігріта вогником, вона була самотня і розгублена. Віяло перехресними вітрами епохи. Так одиноко було свічечці – під бурями, вітрами, спалахами блискавок. Вона – сама могла бути блискавкою. Сильною і навіть жорстокою, але понад усе любила тишу коханих долонь, котрі тримали б її трепетно і ніжно. А вона тоді б – просто горіла у цих долонях. І раділа від того, що віддає тепло цим одним-однісіньким пальчикам, втомленим щоденною суєтою. Пальці зігріються її полум\'ям... і навіть не згадають про неї, кваплячись подолати чергову вершину. Не важить яку... Вони торжествуватимуть і тріумфуватимуть.



Тільки на мізинному пальчикові, біля нігтика, залишаться змертвілі сльози свічі у вигляді воскових горбиків. Їх акуратно підчистять перочинним ножиком, або великим інкрустованим мисливським ножем. Яка різниця? Від того болітиме не менше. Навіть не забуття, а ота байдужість. Зверхність.



Та свічечка навчилася давати раду зі своїм болем. Вона бачила отой театр людського дійства, у якому поруч – сум і радість, торжество і лицемірство, улесливість і байдужість, щирість і безоборонність. „З журбою радість обнялась...” Сумне і радісне – поруч. Як смерть і народження... Як згасання і розквіт...



Тому свічечка відчайдушно трималася тонюсіньким станом за металевий підсвічник. Він боляче колов їй стан – було незручно і непривабливо. Як би їй хотілося, аби той, хто запалив її, тримав  у своїх долонях ніжно-преніжно. Як би вона тоді сяяла. Як би вона тоді горіла – не згоряла... А натомість – цей металевий, хоч і вишукано інкрустований, підсвічник з металевими зеленуватими зигзагами. Та долю не вибирають. І епохи, у якій живуть, І рук, які тебе запалять. Хоча... „Хай благословенні будуть долоні, котрі подарували мені вогонь, а отже – життя...”- подумки народжувалося у серці свічечки.



Назавтра скажуть, що вона горіла не так, як заведено біля олтаря творчості. Ніби хтось знає, як воно має бути правильно. Назавтра скажуть, що вона вискочка чи ще там щось подібне... Що вона згоріла зненацька; а могла би довго-довго тліти, якби не вибухала такими іскрами вогненними, від яких небеса дивувалися.



Але це буде завтра. А сьогодні – за театром лаштунків і масок,  палає полум\'я слова. Назавтра свічечка продовжуватиме горіти. Невидимо. І будуть ті, які відчуватимуть цей вогонь. І тішитимуться ним. А дехто ітиме з порожніми очима і думатиме: „Чого мрійливо усміхаються ці дивакуваті перехожі?”



Чому я так розмірковую довго про образ свічі, бо саме вона прикрашає обкладинку книжки Володимира Захожого „Допоки ще горить моя свіча”. А за нею – людські обличчя у масках радості і смутку. І підсвічник – через цілу сторінку. Важкий, масивний. Як перст Божий чи людський; а, може, власне сумління; яке має найвище право бути суддею для кожного із нас. Ці мотиви є естетичним кредом книги письменника Володимира Захожого.



А книга – новаторська. За побудовою. Схожа, на перший погляд, на салат-олів\'є, у який накидано все, що є у хаті; аби почастувати гостей. Накидано щиро, приправлено смачно, подано – з радісною усмішкою.



Так я завжди роблю, коли не встигаю щось приготувати: скидаю все докупи – і виходить класно! А хіба не я говорю постійно своїм студентам, що є загальні закони, яким підкоряються закони суспільні, філософські, психологічні, моральні і... особистісні. Письменник Володимир Захожий наповнив традиційні форми еклектичною і досить несподіваною композицією. Як на добрій гостині, тут урочиста гармонія гіркого, пісного, солоного і солодкого... Спробували б ви побувати на гостині, де подавали лишень солодке, або – солоне... Були, скажете... Але нудно і прісно. А нам – аби з розмахом. Веселенько! Багатенько! Всякого, різного, смачного...



Можливо, далися взнаки моменти біографії Володимира Захожого; коли „на щастя недовго, проціджував думки пишучого люду, і коли лисі парткомівці „розносили” за недостатньо вірнопіддане редагування заводських газет”. Таким чином, можливо ще тоді народилася потреба протесту як вияву дії, як необхідності чину. Протесту як вияву власної думки, як необхідності усвідомлення „бути”.



Отож, книжка складається із трьох найважливіших частин: політично-філософська поезія, у якій правдиво у поетичній формі осмислюється наш сьогоднішній; сатиричні поезії, домінуючою темою яких стало дослідження людських взаємин і поетичні портрети людей, які близькі автору. Обрамлення філософсько-політичне (перша частина) і сатиричне (остання частина) – як плюс і мінус, як діаметральні протилежності людського буття.



І посередині – щирий і непідробний біль людського серця. Розповіді про людей, яких немає з нами у цьому світі, життєва стежина яких перейшла у потойбічний вимір людського буття. І тоді автор знімає маску – він стоїть, неприкритий і неприхований, зі своїм болем і смутком, з щирими сльозами на очах. Бо як пережити біль відходу? Лишень научитися жити із цим болем? Бо хіба література – не подорожник на рани тих, хто залишився. І хіба добре слово про тих, що відлетіли у позаобрійні світи білими лебедями, голубами, синичками – єдине, що ми можемо зробити для них і для нас. Для нашого осмислення і для їхнього очищення. Розповіді про них – це тривання нашого життя.



Так поєднується біль епохи і страждання конкретної людини. Бо епоха достойна лише та, котра навчиться бачити кожну людину, відчувати її душу і серце. Тому такий публіцистичний струмінь у поетичних творах має своє майбутнє і своє філософсько-психологічне обґрунтування.



Сьогодні є ми. Завтра –



тільки час.



Над нами весни,



осені і зими.



Над нами – бусол



і джмелиний бас



 і світ любові



вічно невгасимий. (с.102)


Біль епохи – наскрізна тема книжки Володимира Захожого. І про що б він не писав – чи про смішне, чи про трагічне – у його словах живе отой вогонь свічі, який освітлює епоху, її проминальну непроминальність, її чистоту і суєтність, її святочність і буденність, її вічний рух і рутинну закостенілість. Але над тим усим – святе і одвічне право „Бути...” Бо доки горять свіча слова – народ нездоланний. 


Марія Якубовська


<

Коментарі:
Додати коментар
Ваше ім'я:
Ваш e-mail:
Введіть текст коментаря:
Текст на зображенні:
#
09.03.2008 Постанова Про присудження Національної премії України  імені Тараса Шевченка 2008 р.  ... 06.02.2008 Сумне і радісне – поруч... Володимир Захожий  Цими днями відзначає свій ювілей член Національної спілки п... 01.01.2008 В ім`я майбутнього В ім'я майбутнього                6-8 грудн�... 12.12.2007 Приємні вісті з Македонії ... 13.11.2007 Листопад 2007 6 вівторок 8четвер «Молодий вівторок». «Дитячі книжки» чи «книжки для дітей»? Веде ... 13.11.2007 "Калиновий гай" ровесника незалежностi З ініціативи Президента Віктора Ющенка 2007 рік в Україні оголошено Роком вшанува�... 13.11.2007 Оце так наглядачi Кабмін гідно відзначив 90-ту річницю петроградського перевороту, прийнявши поста... 23.10.2007 Хто реалізує заклик не ходити по газонах людської душі?   Критика   Хто реалізує заклик не ходити по газонах людської душі? ... 15.10.2007 AGREEMENT        AGREEMENT on establishment of the International Association of Writers' Unions " WORD ... 15.10.2007 Угода про утворення Міжнародної асоціації письменницьких спілок "Слово без кордонів"                          &... 10.10.2007 Звернення учасників Міжнародного письменницького форуму "Слово без кордонів" до Президента Грузії Михайла Саакашвілі                         П�... 1.10.2007 "А в душі - весна" "А в душі - весна" Нотатки з ювілейного вечора Олекси Ющенка  &... 1.10.2007 Мозаїка дорожніх зустрічей Дерева, які називаються „ребека”...  Василю Довжику...  Нас час не ... 1.10.2007 Анонс на жовтень 2007 року Будинок письменників України       ... 7.7.2007 Дні пам  (До 70 річчя від дня смерті поета)            Богдану-І... 7.7.2007 Відійшов у вічність Євген Попович           Відійшов у вічність Євген Попович. Зазнала  вели... 7.7.2007 Указ Президента України про відзначення державним 1.     Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня – Переб�... 7.7.2007 30 000 гривень за кращий твір року Положенняпро літературну премію Національної спілки письменників України та фо... 7.7.2007 Про ситуацію довкола видавництва "Український письменник"       З моменту призначення А.Савчука директором видавництва “Укр�... 11.11.2007 … і Гранословіє пошли При НСПУ працюють творчі комісії. Будинок письменників організовує та проводи...
Книжковий супермаркет Nedstat Basic - Free web site statistics # TNT-43 Banner Valid XHTML 1.0 Strict